Тиша

Преапокаліптичне бачення одного з провідних американських прозаїків нашого часу, оприлюднене ще у 2020 році, вкотре змушує вжахнутися від похмурої прозорливості та безапеляційності того, що третя світова війна наспрвді ближче, ніж нам цього хотілося б.

Читати цю книгу було так, ніби розбирати нотатки Людвіґа Вітґенштайна коло ввімкненого телевізора з програмою трансляції футбольного матчу, коли звук вимкнено або стишено майже до безгучності, й лише зображення ігрового поля, гравців і глядачів на трибунах, здавалося б, хаотично миготять, але ця невпевненість у відсутності порядку є насправді хибною, адже все відбувається згідно якогось "плану", бо ж є чіткі та неспростовні закономірності, є причини та наслідки, які можна усвідомити та осягнути лише колись згодом, пригадуючи той матч і те чтиво перед екраном.

Зникає зв’язок і електроенергія, не працюють побутові прилади та ґаджети. Настає доцифрова тиша, як за часів, що передували винайденню телеграфа. Як тепер із цим жити? Як жити без цього всього?

Герої книги не роздумують над тим, що ж власне сталося, бо глибоко в їхніх душах важким каменем уже сиділо оте знання непоправного та безповоротного моменту, підсвідоме очікування настання критичної ситуації, переламного моменту, після якого життя вже не йтиме звичним шляхом. І все, на що раніше можна було покластися, чому можна було довіритися, вже не працюватиме й не матиме значення.

Сподобалася структура твору, у першій частині якого пари-трійки персонажів чергувалися, постійно взаємодіючи між собою, будуючи діалоги, тоді як у другій частині, де всі п’ятеро опиняються разом, але не мають чого сказати один одному, не можуть ні про що поговорити, лише промовляючи безглузді діалоги, які скидаються на потоки свідомості, що не призначаються для налагодження взаємодії та сприйняття іншими, мовляться лише для себе і про себе.

P. S. Якщо порівнювати цю техногенно-постапокаліптичну повість із іншими дотичними за жанром чи темою книгами, то перш за все на гадку спадають «Ілюзія безпеки» Румаана Алама та «Сніданок з Борджіа» ДіБіСі П’єра.