Кім Джійон, 1982 року народження

Головна героїня, усе життя стикаючись із несправедливістю та сексизмом, поволі втрачає розум і починає уявляти себе іншими жінками зі свого оточення й промовляти за них їхніми голосами, докоряючи упередженості оточуючих та традиційно усталеному укладу життя.

Оповідь починається "з кінця", коли психологічний стан головної героїні зазнає непоправної шкоди за роки життя, сповненого нестерпної кривди, яку їй доводилося постійно та повсюдно відчувати, переживати та терпіти, а сподівано кращого життя їй вже не вдасться прожити заново й по-іншому. Тож під тягарем попередньо накопиченого негативного досвіду, розум Кім Джійон починає чинити опір осоружній реальності. Таке несподіване для її оточення відхилення від норми спершу помічає чоловік, а потім і родичі. Та, схоже, вже запізно щось виправляти...

Примітно, що Кім Джійон болить не лише за себе, а й за інших корейських жінок, доля яких так схожа на її власну.

Далі розповідь повертає до витоків, поетапно знайомлячи читача з історією всього її життя, починаючи від народження, продовжуючи відвідинами школи, навчанням у виші, пошуками роботи тощо, й завершуючи одруженням і народженням дитини. Поки коло врешті не замикається. А тоді починається новий цикл. Але це вже буде історія життя доньки Кім Джійон. Геть інша історія. Чи все ж та сама?..

Авторка часто вплітає статистичні дані з різноманітних звітів, які стосуються віхових періодів життя жінки в Південній Кореї, принагідно доповнюючи художню складову роману документальною.

Загалом книга написана просто та без витребеньок, але манеру письма не можна назвати сухою через емоційність самої історії.