Проза
Романи, повісті та збірки оповідань
Нічний ефір
Мова цих віршів функціональна: інформативна і магічна. Обереги і замовляння. Оголошення про евакуацію. І одночасно — коментар до реальності часу, який тече і витікає. Ця книжка зібрана точно, як годинник. Замість стрілок — сховані цитати і алегорії. Кожну можливо впізнати.
Оцінка: 2
Намул
Софія — дитяча письменниця. Намагаючись допомогти доньці Анні впоратися з депресією, вона супроводжує її у літній табір, куди влаштовується художньою керівницею. Але там опиняється віч-на-віч зі страхами щодо дорослішання дочки та думками про власну матір, яка, здається, втрачає пам’ять.
Оцінка: 5
Місто самоти
На певному етапі свого життя авторка опиняється у неосяжному Нью-Йорку, де попри мільйони людей і постійний рух, її не полишає відчуття самотності.
Оцінка: 5
Незавершений рукопис
Рукопис без фіналу, труп без обличчя, запитання без відповідей. На околицях Гренобля сталася дорожня аварія: юнак, утікаючи від митників, урізався в балюстраду і загинув. Поліціянти, приїхавши на місце пригоди, виявили в багажнику тіло дівчини. Без обличчя і рук.
Оцінка: 5
Розсипані кордони
Тут кордон між країнами стає фізичним кордоном людини, її емоційною граничністю. Ця межовість дуже відчутна після втрати дому, коли життя перетворюється на збирання себе по крихтах в умовах складних досвідів.
Оцінка: 5
Інше життя
Герої оповідань приречені на любов, любов химерну, несподівану, любов усупереч, любов, що піднімається понад і не падає. І це не лише любов одне до одного.
Оцінка: 4
Усе допито
Третя книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор оповідає про сільську кнайпу «Гельвеція», де за завсідницьким столом сидять горяни й набуваються. Це – їхні прощальні набутки перед закриттям віковічної «Гельвеції». Усе закінчується. Однак, поки ще є хтось, хто розповідає, останній келих не допито.
Оцінка: 5